Територіальні громади
Команди культури, туризму, освіти та ветеранської політики.
Створення локальних меморіальних маршрутів та етична інтерпретація історій російсько-української війни.
Допомагаємо громадам перетворювати складний досвід війни на відповідальні публічні практики пам’яті.
Українські міста й села вже формують нову культуру пам’яті: збирають свідчення, вшановують загиблих, позначають місця спротиву та створюють локальні маршрути. Але поспіх, неперевірені дані або надмірна драматизація можуть завдати болю родинам і спростити складну історію.
«Жива пам’ять» поєднує методи публічної історії, інтерпретації культурної спадщини та професійної роботи туристичного гіда. Ми не пропонуємо однакового рішення для всіх — кожна громада проходить власний шлях від дослідження до публічного представлення.
Програма може бути адаптована до досвіду, ресурсів і завдань конкретної громади або інституції.
Команди культури, туризму, освіти та ветеранської політики.
Фахівці, які зберігають свідчення та створюють публічні формати пам’яті.
Автори маршрутів, екскурсій і програм інтерпретації спадщини.
Дослідники, освітяни, активісти, ветерани та родини.
Практична освітня траєкторія, у якій учасники працюють зі своїм реальним матеріалом.
Визначаємо тему, місця, людей, джерела та контекст громади.
Зіставляємо документи, свідчення й відкриті дані; позначаємо невизначеність.
Будуємо драматургію маршруту, працюємо з мовою, аудиторіями та доступністю.
Проводимо пілот, збираємо відгуки та вдосконалюємо матеріали.
Місця, події, біографії, матеріальні сліди та наявні практики вшанування.
Усні свідчення, архіви, фото, документи, верифікація та фіксація походження даних.
Згода, гідність, травма-інформована комунікація та відмова від експлуатації болю.
Як ландшафт, будівля чи предмет стають носіями пам’яті й частиною розповіді.
Зрозуміла мова, різні способи сприйняття та увага до потреб відвідувачів.
Взаємодія з родинами, ветеранами, жителями громади, медіа та партнерами.
У центрі маршруту завжди залишаються гідність, точність і відповідальність.
Не використовуємо втрату як сенсацію або декорацію.
Показуємо джерела та чесно позначаємо непідтверджене.
Працюємо у діалозі з носіями пам’яті та зацікавленими сторонами.
Попереджаємо про чутливий зміст і підтримуємо безпечну комунікацію.
Запрошуємо громади, музеї, культурні установи, ветеранські організації, дослідників і міжнародних партнерів до пілотування, експертного обміну та підтримки ініціативи.